«Отож, завжди приносьмо Богові жертву хвали, цебто плід уст, що Ім'я Його славлять» Євр 13:15).
Ідея жертви в Біблії зустрічається дуже часто. Велика частина книги Левит присвячена саме цій темі. Бог впродовж довгого часу вимагав принесення жертви для покриття людського гріха. Для умилостивлення Його святості мусила пролитися кров невинної тварини.
Коли Ісус Христос помер на хресті за наші гріхи 2000 років назад, Він умилостивив святість Божу. Він задовольнив Божу справедливість. Кров, принесена в жертву на Голгофі, стала останньою жертвою за людські гріхи.
Хоча необхідність в кровній жертві завершилась на Голгофі, принцип жертви не був анульований в Новому Заповіті. Бог продовжує вимагати жертву від Своїх дітей. Ця жертва відрізняється від кровної за своєю природою. Автор послання до євреїв називає її «жертва хвали».
Отже, Господь очікує, щоб ми хвалили Його.
Хвалити Бога - це захоплюватися Його характером та Його діями. Це розмовляти з Ним про Нього Самого. Це словесно описувати Його сутність, використовуючи для цього всі свої знання і зусилля.
Але, автор послання до євреїв говорить не просто про хваління Бога. Він закликає приносити жертву хвали. Що значить фраза «жертва хвали»? Це повертає нас то теми жертвоприношень. Якою повинна була бути жертва? - Найкраща, без всякої вади і пороку. Вона не могла бути дешевою, такою що немає ніякої вартості для людини. Для того, щоб принести жертву потрібно було заплатити ціну. Для того, аби пожертвувати, потрібно було взяти щось зі свого і віддати Богові.
Звідси виходить, що Бог не хоче, щоб ми хвалили Його будь-як. Він не хоче, щоб наше хваління було механічним повторенням якихось завчених фраз і підняттям рук за компанію з кимось. Бог бажає, щоб хвала була жертвою з нашого боку.
За яких умов наша хвала є приємною жертвою для Бога?
•Це відбувається тоді, як ми щоденно присвячуватимемо свій час для прославлення Бога. Часто ми в молитві поспіхом скажемо кілька слів про велич Божу, попросимо про все що потрібно і спішимо до своєї щоденної роботи. Чи це жертва хвали? Скоріше за все це просто виконання свого обов`язку. А як було б добре, коли б ми з вами щоденно мали спеціально відведений час для того, щоб хвалити Бога. Це була б жертва хвали. Бо ми б мусили викрояти частинку із нашого дорогоцінного часу і використати її не для власних цілей, а присятити її Богові.
•Це відбувається тоді, коли ми приймаємо рішення хвалити Бога в тяжких обставинах. Коли ми співаємо від сердечної радості - це добре, це звичайна реакція. А от коли нам важко, а ми співаємо Господові - це жертва хвали. Це ціна наших зусиль. Коли важко навіть рот відкрити, а ми докладаємо зусилля волі і приносимо хвалу - це жертва хвали.
• Це відбувається тоді, коли ми прикладаємо зусилля для хваління Бога. В старому заповіті була жертва цілопалення. Її повністю потрібно було спалити. Так і ми повинні, образно кажучи, «згорати», віддаватися на всі 100% у хвалі для Бога. Потрібно:
- систематично, вдосконалювати свій запас слів, якими можна в молитві описувати велич Божу;
- читати Слово Боже, щоб краще усвідомлювати перед Ким ми стоїмо;
- зауважувати і цінувати всі Божі благословення в нашому житті;
- коли ми співаємо пісні прославлення, вдумуватися в смисл цих слів;
- щиро, а не вимушено входити в стан поклоніння Богові.
Бог завжди бажає чути нашу хвалу на Його адресу. Хвалити Бога - основне наше призначення на землі. Це можливість виразити свою любов до Бога. Хвала зближає нас з Богом і зміцнює нашу віру в Нього. Бог хоче, щоб ми знайшли в собі мужність хвалити Його постійно, незалежно від нашого настрою і життєвих обставин.
Тож, не жаліймо свого часу і інтелектуальних зусиль для того, щоб в найкращих словах віддати достойну хвалу нашому Богові.
«Хваліть Господа, добрий бо Він, виспівуйте нашому Богу, приємний бо Він, Йому подобає хвала!» (Пс.146:1)
Олег Борис,
Трускавець, Україна,
Проповідник. Викладач гомілетики в УБТС. Одружений. З дружиною виховують сина.
Прочитано 2637 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Феноменология смеха - 2 - Михаил Пушкарский Надеюсь, что удалось достичь четкости формулировок, психологической ясности и содержательности.
В комментарии хотелось бы поделиться мыслью, которая пришла автору вдогонку, как бонус за энтузиазм.
\\\"Относительно «интеллектуального» юмора, чудачество может быть смешным лишь через инстинкт и эмоцию игрового поведения.
Но… поскольку в человеческом обществе игровое поведение – это признак цивилизации и культуры, это нормальный и необходимый жизненный (психический) тонус человека, то здесь очень важно отметить, что «игра» (эмоция игрового поведения) всегда обуславливает юмористическое восприятие, каким бы интеллектуальным и тонким оно не было. Разве что, чувство (и сам инстинкт игрового поведения) здесь находится под управлением разума, но при любой возможности явить шутку, игровое поведение растормаживается и наполняет чувство настолько, насколько юмористическая ситуация это позволяет. И это одна из главных причин, без которой объяснение юмористического феномена будет по праву оставлять ощущение неполноты.
Более того, можно добавить, что присущее «вольное чудачество» примитивного игрового поведения здесь «интеллектуализируется» в гротескную импровизацию, но также, в адекватном отношении «игры» и «разума». Например, герой одного фильма возвратился с войны и встретился с товарищем. Они, радуясь друг другу, беседуют и шутят.
– Джек! - спрашивает товарищ – ты где потерял ногу?
- Да вот – тот отвечает – утром проснулся, а её уже нет.
В данном диалоге нет умного, тонкого или искрометного юмора. Но он здесь и не обязателен. Здесь атмосфера радости встречи, где главным является духовное переживание и побочно ненавязчивое игровое поведение. А также, нежелание отвечать на данный вопрос культурно парирует его в юморе. И то, что может восприниматься нелепо и абсурдно при серьёзном отношении, будет адекватно (и даже интересно) при игровом (гротеск - это интеллектуальное чудачество)\\\".
