По крупицам бы собрать мудрость,
Уж спросить я не смогу старость,
Власть советская вложила глупость,
память предков бы вернуть хотя бы малость.
Да, приходит все с годами позже,
Уберечь бы от незнанья поросль,
Чтобы помнили и чтили тоже,
Что ценили те, кто до них прожил.
Старики единогласно правы
И жалеют лишь, что время, время…
Даже тот, кто получил славу
И достаток, понял- все бренно.
Шестеренками в часах ходим
От рассвета до заката- дяде,
Отдавая жизнь и силы моде,
Своей жизнью за гроши платим.
Своим детям мы влагаем то же,
Автоматом по системе четко,
Жизнь людей на роботов похожих,
И не нужно никакой плетки.
Конкуренция и голод - стимул,
Постарел, уже не нужен - в утиль.
Боже, дай мне послужить силой
И умом Твоим заблудшим людям.
Людмила Камерон ,
Варшава, Польша
Закрой глаза, задумайся на миг-
В чем cмысл жизни, для чего на свет родился?
И счастлив тот, кто истину постиг,
Кто для Христа прожить свою жизнь согласился.
Господь, дай мне силы идти,
Идти за Тобой, и крест свой нести.
В Тебе надежда моя,
С Тобой все смогу в это верую я.
Прочитано 1706 раз. Голосов 3. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.